«Шарівка» – найгарніший та найрозкішніший парково-палацовий ансамбль на Сході України, справжнє диво садово-паркового мистецтва.
Садиба була заснована в селі Шарівка на березі річки Мерчик в 1836 році поміщиком Савою Ольховським. Будучи майором у відставці, Сава Васильович отримав село від Катерини II. Центральне місце в ансамблі садиби займає величний двоповерховий палац, побудований в романо-готичному стилі (XIX-XX ст.). Свого часу в палаці розміщувалося 26 кімнат і 3 великі зали, оздоблення яких вражало своєю розкішшю: мармурові каміни, ліпнина, розписи, витончена різьба по темному дубу, дорогоцінний паркет. Тут влаштовувалися бали і грали вистави. Палац приймав іменитих гостей.
Ім’я садиби – «Шарівка» – походить від назви селища, в якому вона була закладена. Засноване селище у 1700 році осавулом Охтирського козацького полку Матвієм Шаріем, в честь якого воно і було назване.
Пізніше Сава Ольховський програв «Шарівку» в карти (а за іншою версією – просто продав) братам Гебенштрейнам. За час володіння садибою брати ремонтували сам будинок, добудували теплиці, ворота, огорожу і будиночок для варти. А один з братів, Християн – ботанік-любитель, захопився створенням парку навколо садиби, і наповнив його екзотичними рослинами. Парк площею близько 40 га розташовується на схилах великої балки. Склад рослинної колекції вражає своєю різноманітністю – зараз тут близько 200 видів рослин, у тому числі 150 екзотичних.
У 1881 році садибу придбав багатий цукрозаводчик Леопольд Кеніг, і, разом з синами, продовжив її удосконалення: розширив і збагатив вже наявні будови і парки, запросивши для цього відомих і модних європейських фахівців. Остаточний свій вигляд як зовні, так і внутрішньо, садиба придбала до 1912 року.
На території палацово-паркового комплексу знаходяться два ставки та безліч декоративних елементів (фонтани, сходи, алеї та ін.). Родзинкою парку вважається знаменита алея з лип, гілки яких ростуть вертикально вгору.
Увесь комплекс займає близько 44 га, навкруги росте дубовий ліс – свідок розбудови парку (вік дубів сягає 200-300 років), у лісовому масиві водяться вовки, дикі кабани, зайці, косулі. Цікаво, що всередину палацу заходити заборонено, адже існує реальна загроза захворіти на сухоти. З 1925 по 2009 рік тут знаходився Обласний туберкульозний санаторій. Це стало однією з причин надзвичайно довготривалої реставрації «Шарівки». До речі, у Харківській області є два села Шарівка, тому, збираючись у подорож, не переплутайте.
