Гауляйтер Якимівки і переконаний комуніст Максим Зубарєв днями продовжив розвішувати локшину про “укронацистів” на вуха довірливих селян. І заодно закликав потерпіти, згуртуватися і не скаржитися на важке життя – мовляв, у Росії є не ми одні.
Чергова порція маячні від Зубарєва була, як і годиться, бездоказовою і розрахована виключно на пенсіонерів – судячи із вигуків із залу, на збіговиську були присутні лише люди похилого віку.
Для затравки гауляйтер-комуніст видав замшілу історію про те, що “школярам за вісім років промили мізки”. А ось коли вони “їдуть у краєзнавчий музей і дивляться, хто за нашу землю кров проливав, у них очі відкриваються”. Зубарєв конкретно вказав, що ці землі особливо натерпілися від “кримського ханства і поляків”. І назвав Мелітопольщину “исконно русскими землями”.
– Який ще Бандера, звідки він тут узагалі взявся, його тут у житті не було? А нам сюди його вішають. Цих людей попритаскували, які тут позаймали “должностЯ”, і нам це все розповідають, – дедалі більше розпалювався гауляйтер.
Тут варто зазначити, що, якби Зубарєв читав хоч що-небудь, окрім праць Леніна, він би знав, що ОУН діяло не тільки в Запорізькій області, а й на Донбасі – аж до 1958 року.
Окремо гауляйтер пройшовся по тим, хто виїхав із тимчасово окупованої території – мовляв, у них у всіх нерухомість у Німеччині та взагалі за кордоном, вони ледве не з краденими грошима виїхали.
Треба думати, саме через тих, хто виїхав, в Якимівці та околицях “податків не платять і взагалі всі голодранці”. А нам “расєя-матушка від інших регіонів буквально з кров’ю відриває” і дає гроші – на зарплати, стипендії, пенсії і далі за списком”.
Про те, що в Мелітополі ситуація з виплатами катастрофічна, і люди навіть зібралися на мітинг виходити з цього приводу, Зубарєв скромно промовчав. Мабуть, забув.
Не міг комуніст Максимка оминути увагою Івана Ткача – “транспортного” колаборанта, днями “закобзоненного” українськими спецслужбами в Мелітополі.
– Від того що підірвали директора комунального підприємства в мелітополі, що змінилося? Це тероризм. Це спроба залякування, але це не змінить ситуації.
Під час цього пасажу голос гауляйтера зрадницьки затремтів, ніби натякаючи: змінилося все, і дуже.
А під кінець гауляйтер навіть не попросив – зажадав у людей трохи потерпіти. Мовляв, податків ми не платимо, всі як один голодранці, відновлювати багато треба. Зараз, каже, “росія звалила на себе ось це все” – і, треба думати, несе. А ви тут зі своїми скаргами: мовляв, жерти нічого. Крохобори!
Тому, віщав далі зрадник, не треба “вимагати те, що 30 років не робилося в Україні”. І “невже складно взяти, поділитися з кимось, це ж нормальні речі. Йде людина, потребує чогось, взяти і поділиться зі своєї кишені”.
Те, що при українській владі кількість людей, з якими потрібно ділитися “зі своєї кишені”, була разів у сто меншою, а під час окупації жебраками стали майже всі, крім найзатятіших “патріотів”, гауляйтера, судячи з усього, не дуже хвилює.
– Назад дороги немає. Російські землі будуть повернуті. Але не відразу, – ні сіло ні впало додав Зубарєв…
Ось такий він, багатий внутрішній світ колаборантів. Як під копірку, однаковий.
Окремим рядком варто відзначити пасажі, наче навмисне висмикнуті з методички пропагандиста середньої руки. Тут тобі і “мама бійця ЗСУ”, яка живе в будинку без газу і плити. І холодну їжу їсть, тому що її син заборонив що-небудь брати в окупантів. То рашисти взяли їй – і допомогли. Безкоштовно, від плити починаючи і їжею закінчуючи. Бо для окупантів – чули! – “чужих матерів немає”.
Тут тобі і якісь неназвані патріоти, яких комуніст Максимка ледь не особисто до василівського блокпоста проводив. А далі – катівні СБУ, погрози, тортури, побиття – коротше кажучи, все як у наших спецслужбах люблять.
