Суд встановив, що депутат Анна Скороход навіть за умови втрати нею усіх правовстановлюючих документів та приватного ключа доступу до електронного гаманця, мала можливість надати інформацію про публічну адресу задекларованої нею криптовалюти на підтвердження права власності.
Печерський районний суд Києва розглянув матеріали, що надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) про притягнення народного депутата України Анни Скороход до адміністративної відповідальності за вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів і подання завідомо недостовірних відомостей у декларації.
Суд у цій справі № 757/22846/21-п встановив, що Анна Скороход 17 лютого 2021 року звернулась із депутатським зверненням до Генерального прокурора Ірини Венедіктової, в якому просила надати їй інформацію щодо питання надання Генпрокуратурою дозволу на вчинення стосовно неї будь-яких слідчо-оперативних дій; чи порушувалися проти неї будь-які провадження; чи надавався дозвіл на доступ до її телефонів та електронних засобів будь-яким правоохоронним чи антикорупційним органам.
Крім того, 22.03.2021 вона звернулась із депутатським зверненням до начальника Головного управління Національної поліції в Київській області Андрія Нєбитова, в якому просила прийняти рішення в порядку ст. 214 КПК України у зв`язку з тим, що на земельних ділянках, які належать їй, без дозволу останньої ТОВ «КОСТАЛ Україна», генпідрядник ПрАТ «Агробудмеханізація» та генеральний проектувальник ТОВ «АБМК» проклали каналізаційні труби та облаштували каналізаційні колодязі, чим порушили її право власності на вказані земельні ділянки.
Також Скороход звернулася до вказаних підприємств і просила протягом трьох тижнів провести демонтаж систем каналізації та прибрати їх із земельних ділянок, які належать їй на праві власності. Вказала, що у разі невиконання її законних вимог, остання залишає за собою право прибрати системи каналізації самостійно.
Крім того, суд встановив, що вона подала завідомо недостовірні відомості у декларації за 2020 рік.
Так, у розділі 10 «Нематеріальні активи» декларації депутат зазначила відомості про наявність у неї криптовалюти, право власності на яку не підтверджено під час перевірки, зважаючи на те, що Анна Скороход не скористалася правом надати підтвердні документи, а саме про криптовалюту:
- Bitcoin у кількості 44 одиниць, які з 02.10.2015 належать їй на праві власності, вартість на дату набуття права – 220 958 грн;
- Ethereum у кількості 130 одиниць, які з 16.05.2016 належать їй на праві власності, вартість на дату набуття права – 3 263 грн;
- Ethereum classic у кількості 135 одиниць, які з 16.05.2016 належать їй на праві власності, вартість на дату набуття права – 2 710 гривень.
Отже, вона зазначила недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму 226 931 грн.
Крім того, у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації не зазначила відомостей про свій дохід у виді соціальної допомоги в розмірі 18 920 грн, джерелом якого є Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, що підтверджується інформацією ДФС.
У судовому засіданні Анна Скороход свою вину не визнала. Зазначила, що всі депутатські звернення від її імені скеровувались за заявами фізичних, юридичних осіб та в її діях відсутній приватний інтерес.
Також зазначила, що нею декларувалася вказана криптовалюта зі слів свого чоловіка, який, у свою чергу, викрав її ключ для доступу до електронного гаманця, що унеможливило подання нею підтверджуючих документів про право власності на криптовалюту.
Прокурор вважав наявним в діях депутатки склад адміністративних правопорушень. Водночас, з огляду на закінчення строків накладення адміністративного стягнення, вважав наявними підстави для закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Суд дійшов наступного висновку.
Складовими реального конфлікту інтересів є: приватний інтерес (будь-який майновий чи немайновий); службові/представницькі повноваження (безпосередні та загальнослужбові); суперечність між ними, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об`єднань громадян з питань, пов`язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 86 Конституції України та статей 12, 19 Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про запити народних депутатів України до прокуратури) від 11.04.2000 № 4-рп/2000 зазначається, що пропозиції, вказівки, вимоги народного депутата України мають відповідати Конституції і законам України та можуть стосуватися лише питань, пов`язаних саме з депутатською діяльністю.
З огляду на викладене, депутатське звернення може стосуватися виключно питань, пов`язаних із депутатською діяльністю.
Як вбачається зі змісту депутатських звернень, Анна Скороход, звертаючись із вказаними зверненнями мала на меті отримати інформацію, що становить її особистий інтерес, а саме щодо діяльності правоохоронних органів відносно неї та порушення її права власності. Вказані депутатські звернення не містили будь-яких обґрунтувань або інформації, що вказували на їх зв`язок з депутатською діяльністю.
Таким чином, запитувана у депутатських зверненнях інформація була потрібна особисто Скороход, що вказує на наявність в останньої приватного інтересу при реалізації повноважень народного депутата України, пов`язаних із направленням депутатських звернень.
Приватний інтерес народного депутата України вступив у суперечність із її службовим повноваженням (правом) щодо депутатського звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, об`єднань громадян.
Сам факт реалізації права на депутатське звернення з метою задоволення приватного є свідченням упередженості народного депутата. Тобто усвідомлюючи, що задоволення депутатського звернення призведе до задоволення приватного інтересу, депутатка мала утриматися від реалізації відповідного службового повноваження, що і було б демонстрацією її неупередженості.
З урахуванням наведених обставин, судом встановлено, що Анна Скороход реалізувала депутатське повноваження в умовах реального конфлікту інтересів.
Стосовно криптовалюти
Як зазначила Анна Скороход, усі правовстановлюючі документи на криптовалюту та ключ доступу до електронного гаманця було викрадено її колишнім чоловіком, що унеможливило подання нею підтверджуючих документів про право власності, та у зв`язку з чим остання зверталась до правоохоронних органів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у редакції, що діяла на дату придбання криптовалюти, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України, тобто на суму понад 340 гривень.
Таким чином, у разі придбання 44 одиниць криптовалюти Bitcoin, 130 одиниць криптовалюти Ethereum, 135 одиниць криптовалюти Ethereum classic народна депутатка була зобов`язана укласти зазначений правочин (правочини) у письмовій формі.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Згідно з листом Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності та п. 12 Науково-консультаційного повідомлення щодо питань криптовалюти (віртуальних) активів, відкритий і закритий ключі в парі зберігають кошти користувача в безпеці.
Публічний крипто-ключ, як підказує назва, бачать всі користувачі блокчейну. Приватний крипто-ключ працює як пароль, який не можна нікому розкривати. Оскільки пара ключів математично прив`язана до криптовалютної адреси – публічний ключ прив`язаний тільки до одного приватного ключа, який потрібен одержувачу для розшифрування повідомлення. Це означає, що власник приватного крипто-ключа – це єдиний учасник транзакції, який може розшифровувати і зашифровувати транзакцію.
Відновити приватний крипто-ключ через публічний ключ або адресу неможливо, тому, якщо власник втрачає ключ, він втрачає доступ до своєї криптовалюти та не може володіти нею.
За змістом повідомлення Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності, якщо відповідати на питання, чи виключає відсутність в особи інформації про відкриту частину (публічну адресу, публічний ключ) криптовалюти можливість розпоряджатися, користуватися та володіти криптовалютою, то слід розуміти, що особа, яка володіє приватним крипто- ключем, має можливість у будь-який момент відновити публічний ключ.
Тобто, умовне твердження особи про втрату публічного ключа (публічної адреси) криптовалюти не є перешкодою для її відновлення за умови, якщо ця особа є реальним, а не вдаваним власником (користувачем) приватного крипто-ключа. Відсутність у особи приватного ключа криптовалюти включає можливість володіння криптовалютою. При цьому, надання інформації про публічну адресу (публічний ключ) криптовалюти не створює загрози щодо розкриття інформації про приватний ключ криптовалюти.
З наведеного свідчить, що навіть за умови придбання віртуального активу за готівкові кошти через посередництво третьої особи (посередника), в будь-якому разі відбувається відображення трансакцій в розподіленому реєстрі на користь особи, що користується послугами посередника, зокрема створення гаманця, який містить публічну адресу криптовалюти, придбання криптовалюти тощо.
Таким чином, Анна Скороход , навіть за умови втрати нею усіх правовстановлюючих документів та приватного ключа доступу до електронного гаманця, мала можливість надати інформацію про публічну адресу задекларованої нею криптовалюти на підтвердження права власності.
Отже, ненадання суб`єктом декларування інформації про публічну адресу задекларованої ним криптовалюти свідчить про відсутність належних доказів, що підтверджують факт набуття у власність на певну дату та наявності станом на кінець звітного періоду у суб`єкта декларування зазначеної криптовалюти на загальну вартість 226 931 грн.
Таким чином, недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 226 931 грн.
Крім того, у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації Скороход не зазначила відомостей про свій дохід у виді соціальної допомоги в розмірі 18 920 грн., джерелом якого є Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області.
Таким чином, недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 18 920 грн.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2021 становив 2 270 гривень.
Отже, судом встановлено, що Анна Скороход подала завідомо недостовірні відомості у щорічній декларації за 2020 рік, які відрізняються від достовірних на загальну суму 245 851 грн., що становить розмір від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.
За встановлених обставин, дії Анни Скороход суд кваліфікував за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, як вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів та подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та вважає її вину у вчиненні інкримінованих їй адміністративних правопорушень повністю доведеною.
Водночас п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП імперативно встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Як вбачається зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення днем виявлення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, є щонайпізніше дата складання і підписання уповноваженою на те особою протоколів про адміністративне правопорушення, тобто 21.04.2021 та 11.10.2021 відповідно.
Факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, було виявлено 22.10.2021, згідно довідки № 701/21 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої Анною Скороход .
Таким чином, на час розгляду справи в суді сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим суд закрив провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
