Вирок за сутенерство отримали троє мешканців Запоріжжя. Під час війни директор готельно-банного комплексу з двома своїми підлеглими перетворили заклад на бордель, в якому повії надавали платні сексуальні послуги чоловікам, зокрема військовим.
Як зазначається в матеріалах справи, приватний підприємець з 2009 року орендував приміщення, в якому створив готельно-банний комплекс “Лагуна”. Чоловік отримував значні прибутки. Втім коли розпочалася повномасштабна війна, потік клієнтів почав різко знизився. Готель не працював декілька місяців. Тоді власник вигадав інший спосіб для заробітків.
Директор готельно-банного комплексу, нехтуючи суспільною мораллю, почав займатися сутенерством і організував на території комплексу бордель. Він забезпечив приміщення необхідними для цього предметами, а саме: засобами контрацепції, постільною білизною та іншими товарами. Клієнтів обслуговували повії, які працювали за викликом.
Інформація про те, що в банно-готельному комплексі займаються звідництвом та наданням в оренду місць для розпусти, дійшла до правоохоронців. Щоб задокументувати злочини, вони підіслали своїх агентів.
З’ясувалося, спочатку в готелі клієнтам лише здавали місця в оренду. До закладу вони приводили дівчат легкої поведінки, з якими знайомилися на вулиці. За оренду готельного номера в залежності від комфорту та часу його використання платили 500-800 гривень. З повіями розраховувалися окремо. Правоохоронці задокументували вісім таких фактів.
Згодом директор до своєї діяльності залучив двох адміністраторів – чоловіка та жінку. Між ними розподілив ролі та функції, а також, обумовив способи зв’язку і конспірації з метою унеможливлення виявлення правоохоронними органами. Тепер клієнтам, котрі бажали зайнятися інтимом, не потрібно було шукали повій на вулиці. В адміністраторів були контакти дівчат легкої поведінки, яких чоловіки могли замовити за власним уподобанням. Відповідно й зросла плата за послуги. Тепер клієнтам доводилося платити не тільки за оренду приміщення, а ще й за сутенерство. За послуги повій вони також розраховувалися з адміністраторами. Таке “задоволення” коштувало їм 2300-2600 гривень, з яких адміністратори виплачували повіям по 1000 гривень.
У судовому засіданні директор готельно-банного комплексу каявся у скоєному і виправдовувався. Мовляв, коли почалася війна, то до нього почали приходити чоловіки, зокрема й військовослужбовці, які просили викликати їм повій. Оскільки попит був великий, а готель простоював без діла, то й вирішив запровадити надання таких послуг.
До свого “бізнесу” чоловік залучив двох адміністраторів. Вони мали контакти дівчат легкої поведінки, яких викликали на замовлення клієнтів. З отриманих прибутків частину грошей директор видав адміністраторам, а решту залишав собі, а також витрачав на придбання дров, постільної білизни, засобів контрацепції тощо.
У суді спільники “бізнесмена” також визнали свою вину. Вироком суду директора та адміністраторів готельно-банного комплексу позбавили волі на п’ять років з однорічним іспитовим терміном.
