Шевченківський суд Києва виніс вирок жительці Херсона, яка працювала в окупаційному «головному управлінні Міністерства внутрішніх справ Херсонської області». Жінка не тільки визнала свою вину, а й активно допомагала слідству в викритті інших колаборантів. Попри це, їй доведеться відбувати 5 років за ґратами, пише «Судовий репортер».
Однак таке покарання суттєво менше, аніж передбачено законом. У Кримінальному кодексі йдеться про строк від 12 до 15 років за зайняття посади в незаконному правоохоронному органі на окупованій території.
Пом’якшення покарання за колабораціонізм, відповідно до статті 69 Кримінального кодексу, українські суди вже віднедавна застосовують, хоч і з подачі прокурора. Наразі вирок у цій справі – чи не найменш суворий за такий злочин.
Жінку судили в закритому судовому засіданні. До обвинуваченої вжито заходи безпеки. Вона також проходить свідком по низці подібних кримінальних проваджень. Журналісти видання скористалися цим, побувавши на відкритому слуханні, де херсонка давала показання як свідок.
«ФСБ ВИБИВАЛА ДВЕРІ»
Анні (імʼя змінене з міркувань безпеки, – ред.) близько 30 років, дітей не має, проживала в цивільному шлюбі. До окупації працювала старшим оперуповноваженим інформаційно-аналітичного центру управління карного розшуку ГУ МВС у Херсонській області.
У судовому засіданні Анна розповідає, що 24 лютого 2022 року СБУ, поліція, Нацгвардія, прокуратура і військові виїхали з Херсона. Деякі військові частини залишилися і намагалися відбити Антонівський міст, щоб не дати росіянам зайти в місто.
Із показань обвинуваченої, 24 лютого вона прибула до місця служби у звʼязку із оголошенням бойової тривоги й виконувала наказ керівництва на знищення службової документації. Після цього жіночий особовий склад відпустили додому й сказали чекати подальших інструкцій.
Пізніше того ж дня надійшло повідомлення, що в Херсонській області оголошено евакуацію. Від керівництва вона дізналася, що евакуація є добровільною та самостійною, тому відмовилася і вирішила залишитися в Херсоні, оскільки в її родини немає власного автомобіля, її батько – інвалід ІІІ групи і на той час лікувався, а мати має захворювання серця.
На початку березня Херсон окупували. Військові РФ захопили всі правоохоронні установи й, дізнавшись дані співробітників, почали їх шукати, вважаючи, що вони чинитимуть спротив новій владі.
18 травня 2022 року військова адміністрація представила керівником окупаційного МВС у Херсонській області генерала Володимира Ліпандіна. Це колишній очільник поліції Черкаської області, який під час Революції гідності в 2014-му організовував тітушок і керував затриманням місцевих активістів. Після зміни влади він утік до анексованого Криму, де займався охоронним бізнесом.
У звʼязку з подіями Євромайдану Ліпандін розшукується СБУ ще з 2014 року
На запитання про примусове працевлаштування до окупантів Анна відповідає ствердно. До працівників української поліції окупанти приїздили додому з пропозиціями, а потім погрозами змушували до співпраці. Обвинувачена розповіла, що їй відомо, що деяких працівників правоохоронних органів, які відмовлялися працювати з окупантами, вивозили до катівень і чинили на них фізичний та психологічний тиск.
Опинившись у пастці, Анна начебто неодноразово писала рапорти до керівництва, прохаючи сприяти її виїзду на підконтрольну територію України, але вони залишалися без уваги. Двічі жінка намагалася виїхати самостійно з окупованого міста, однак на блокпостах її не пропускали. До неї та її цивільного чоловіка кілька разів приходили представники окупаційної влади, психологічно тиснули, однак вона відмовлялася співпрацювати. Проте коли почали погрожувати фізичною розправою її батькам, вимушено погодилася.
«Працівники управління карного розшуку ГУНП в Херсонській області, які залишились у місті Херсоні, були примусово залучені до співпраці з Російською Федерацією. До них і, зокрема, до мене ФСБ приїздила, вибивала двері… Так, це було примусово. Це про тих, яких я знаю (…) Я пішла працювати, тому що були погрози до моїх батьків. Крім того, не було матеріальної можливості проживати. Було завезено російські продукти харчування і лікарські засоби. У мене батьки-інваліди. Вибачте, як порядочная дочь пошла нарушать закон… Приступила к обязаностям, заробила грошей. Змогла витягнути батька, якого пролікувала, який зараз знаходиться за межами нашої держави, виїхав… Та відклала грошей, щоб можна було дечекатися, коли деокупують місто Херсон».
«ЯК ТАКОГО ЗАКОНОДАВСТВА НЕ БУЛО»
У період із 23 червня по 30 червня 2022 року Анна обіймала посаду «временно исполняющей обязаности инспектора группы кадрового обеспечения экспертно-криминалистического центра» при «ГУ МВД Херсонской области», у період з 30 червня по 19 липня 2022 року – «временно исполняющей обязаности начальника группы кадрового обеспечения экспертно-криминалистического центра».
19 липня 2022 року, як стверджує жінка, її проти її волі та без її відома перевели до «головного управління Міністерства внутрішніх справ Херсонської області» при окупаційній владі на посаду «временно исполняющей обязаности заместителя начальника управления по работе с личным составом».
На останній посаді вона перевіряла накази про призначення, звільнення та переведення співробітників окупаційної поліції, займалася статистичною звітністю та доповідала керівництву про укомплектованість кадрами.
Для тих, хто в органах раніше не працював, оголошували набір, і люди приходили до райвідділів та писали заяви про прийом на роботу. Чи всі вони робили це добровільно, Анна не знає.
«Я не бачила, як хто приходив. Не можу сказати, що цю або іншу особу привезли силою і заставили писати цю заяву. Це не входило до моєї компетенції. Я цим не займалася. Можу сказати, що в експертно-криміналістичному центрі були особи, які добровільно приходили та подавали заяви на працевлаштування… Коли я прийшла в главк, було призначено більше 500 осіб, а коли звільнялася – близько 1200, які працювали, і 80-90 вже було звільнено за власним бажанням».
29 серпня минулого року Ліпандін підписав наказ про затвердження штатної структури так званого «ГУ МВД в Херсонській області» і наказ щодо створення райвідділів – загальна чисельність мала складати 6500 осіб. Однак реально на той час, як розповідає свідок, працювало близько тисячі. Яке було співвідношення професійних поліцейських і звичайних цивільних, Анна відповісти не змогла.
За словами жінки, звільнитися можна було тільки за згодою керівника. Якщо останній не підписував заяву на звільнення, то її ніхто не розглядав.
Анна підтвердила, що іноді накази про призначення виносилися щодо осіб, які не знали про своє працевлаштування і на роботу не виходили. На допиті в суді вона пригадала два такі випадки.
У бухгалтерію надавалися накази щодо призначених осіб. Кадровики здавали таблиці відвідування роботи. Між таблицями кадровиків і наказами про призначення виявляли розбіжності. За наказом люди є, а в таблиці кадровиків немає. Встановлено декілька фактів, коли працівник був призначений, але не виходив на роботу, бо нібито не знав про його призначення. Тоді людину просто звільняли за дисциплінарний проступок. Анна називає випадок, коли роботу прогулювала подружня пара. Також у відомчому дитсадку МВС двірник знав про працевлаштування, але не зʼявлявся на роботу.
Остаточно законодавство РФ мало почати діяти після референдуму. До того часу в окупованому місті панувало беззаконня.
«Як такого законодавства не було. Представники, яких прислали з РФ, хотіли, щоб ми вже працювали за російськими законами. Працювали за російськими законами слідчі управління, у звʼязку з тим, що заводили справи за статтями, які прописані в Кримінальному кодексі РФ. Ми як кадровий підрозділ не користувалися федеральним законом щодо кадрового забезпечення, тому що було протиріччя… Буде референдум, тоді, будь ласка, змушуйте нас працювати за російськими законами. А доти ми не будемо (…) Як мені потім говорили, «ми працюємо зараз, щоб наводити порядок у місті у звʼязку з тим, що немає поліції, потім будемо працювати за російськими законами».
12 вересня 2022 року Анна звільнилася з «поліції», як вона стверджує, за власним бажанням, оскільки в неї виник конфлікт із представниками РФ.
«Я не погоджувалася з діючим законодавством і тим, що в Херсоні хотіли провести референдум. Я не підтримувала ту владу і те, що Херсон був окупований. У звʼязку з цим рішення було звільнитися (…) При звільненні я на свою флешку скинула всю службову інформацію, що стосувалася кадрового підрозділу: усі накази, таблиці, штатки… Всю інформацію зберегла і передала до Служби безпеки України».
Жінка сама прийшла до правоохоронців. І ті від допомоги не відмовилися, але запропонували вилучити ці документи під час обшуку в неї вдома. Того ж дня ввечері на обшуку жінка добровільно видала свій робочий ноутбук, флешку й мобільний телефон.
30 листопада 2022 року її офіційно затримали.
На флешці були документи про призначення працівників поліції, таблиці зі списками працівників. Тепер у судах над колаборантами Анна пояснює походження цих документів.
За кілька тижнів до вироку вона дала показання в суді щодо одного такого співробітника окупаційної поліції, наказ про призначення якого був на флешці. Самого обвинуваченого Анна не знала, і вони познайомилися вже після затримання, коли їх обох конвоювали на продовження строку досудового розслідування.
Анна просила взяти до уваги, що, ризикуючи власним життям та здоровʼям, зібрала й передала українським спецслужбам всю можливу службову інформацію про понад 1000 осіб, які співпрацювали з окупаційною владою.
Суд врахував зʼявлення жінки із зізнанням, її щире каяття, активне сприяння слідству злочину, скоєння нею злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин, негативне й критичне ставлення до вчиненого. Тому суд погодився призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції закону.
Жінку засудили до 5 років позбавлення волі із забороною на 10 років обіймати посади в правоохоронних органах, без конфіскації майна. Наразі більше пів року свого тюремного строку обвинувачена вже відбула на попередньому увʼязненні.
