Народний депутат від забороненої проросійської партії ОПЗЖ Олександр Пономарьов, якому 24 липня повідомили про підозру у держзраді, за пів року перебування в окупованому Бердянську контактував із представниками ФСБ та окупаційної влади, допомагаючи проводити ремонтні роботи в місті та перезапустив виробництво моторних олив на власних підприємствах, завозячи сировину із РФ та збуваючи готову продукцію країні-агресору. Про це йдеться у розслідуванні проєкту Радіо Свобода «Схеми». У ньому журналісти наводять пряму мову самого Пономарьова про обставини його перебування в Бердянську, який стверджує, що перебував у полоні та піддавався тортурам, та зіставляють з іншими свідченнями та документами, які вдалось отримати журналістам, серед яких дані про пересування депутата, білінги його телефону та листування його соратників, перехоплені телефонні розмови російських окупантів й місцевих колаборантів. А також документи про те, як і на кого працює його бізнес в Бердянську та Росії.
Відповідно до аналізу біллінгів мобільного телефону Олександра Пономарьова, депутат виїхав з Києва у Бердянськ в ніч на 25 лютого 2022-го року – там розташований мажоритарний округ, за яким Пономарьов обрався до ВР.
В цей час вже було відомо, що військова колона РФ рухається у бік міста, йдеться у розслідуванні.
По приїзду Пономарьов вирушив на своє агропідприємство «Бердянські жниварки», а ночувати поїхав на колись державну базу відпочинку «Лебеді» на Бердянській косі, записану на сестру депутата. 27-28 лютого, коли російська техніка зайшла в місто і повністю його окупувала, Пономарьов з коси не виїжджав.
Протягом наступних трьох тижнів він майже щодня відвідував власні підприємства – згадані «Бердянські жниварки», а також «Азмол» та «НВП Агрінол» – та ввечері повертався на базу відпочинку «Лебеді». Згідно з білінгами, часом його телефон потрапляв у зону дії веж поблизу міської ради, де окупанти розмістили свій штаб. Зокрема, 1 березня, коли у місто зайшли сили Росгвардії та захопили будівлю міськради, телефон депутата перебував там протягом двох годин.
Ввечері 20 березня його телефон було вимкнуто. В той день, йдеться у розслідуванні, він встиг відвідати «Азмол», побувати на базі відпочинку «Лебеді», також його телефон засвітився поблизу бази відпочинку «Парус», а далі – знову в центрі, неподалік телевежі. 21 березня соратники по партії заявили про «викрадення» Пономарьова.
Сам депутат у коментарі «Схемам» стверджує, що у Бердянську був у слідчому ізоляторі, проти нього застосовували «хімпрепарати» та «фізичний вплив». Натомість, як свідчать перехоплення розмов представників окупаційної влади та оточення Пономарьова, які робили українські спецслужби, поки в окупованому Бердянську ще працювали українські мобільні оператори, свобода пересування Пономарьова справді була обмежена протягом 10 днів після 20 березня 2022 року, а його зв’язок із зовнішнім світом забезпечували окупанти. Але їхнє ставлення до депутата та умови його утримання відрізнялись від звичного ставлення російських військових щодо українських бранців, йдеться у розслідуванні.
«Всі сидять у в’язниці, у «77-му ящику» (виправна колонія у Бердянську – ред.). Вони всі, кого затримують, там сидять… Це Пономарьов тільки на косі сидить» – розповідав співрозмовнику Михайло Грицай – колишній головний спеціаліст «Азмолу», який став співпрацювати з окупантами та отримав від них посаду заступника мера Бердянська, нині його офіційно підозрюють у колабораціонізмі.
Ці 10 днів, він, ймовірно, перебував на іншій базі відпочинку на косі – «Парус». Це випливає з аналізу пересувань телефонів низки людей із кола спілкування народного депутата.
Попри те, що сам Пономарьов стверджує, що не мав «привілейованого ставлення», журналісти з’ясували, що нардепу дозволяли передавати необхідні речі та комунікувати з родичами і помічниками. Контакт із ним забезпечував представник окупантів – працівник ФСБ з позивним «Богун». Сам Пономарьов у коментарі «Схемам» підтвердив, що спілкувався з ним, але переконує, що відносини були як між «підслідним та слідчим», «під тиском».
Перехоплення телефонних розмов «Богуна» з помічником депутата В’ячеславом Поліщуком, на якого записана компанія «НВП Агрінол» у Бердянську, свідчать про те, що працівник ФСБ та український нардеп знайшли спільну мову – і Пономарьов погодився запустити роботу бізнесу, вказівку про що передав управителю «Агрінола» через «Богуна».
«Все нормально, ми там посиділи так довго, посміялися навіть, пообговорювали всілякі справи там. Якщо я не помиляюся, ти мені говорив про те, що потрібний сигнал про те, щоб підприємства працювали? (…) Він сказав «так».» – казав «Богун» Поліщуку.
Сам нардеп у розмові з журналістами переконує, що контроль над своїми підприємствами він втратив у перший день, коли в місто зайшли військові РФ, і бізнес його перестав працювати. Утім, судячи з перехоплених листувань та телефонних розмов співробітників компаній депутата, по завершенню перемовин між Пономарьовим та представником ФСБ 30 березня 2022 року депутат з’явився на власних підприємствах і згодом дав команду запускати робочі процеси.
«Зібрав сьогодні всіх і сказав, що треба запускати потроху виробництво. Будете робити оливу для танків, у тому числі. І найгірше, якщо повернуть Україну – Саші каюк. Як сказав Женя, йому тепер тільки застрелитися» – писала 31 березня у чаті Телеграм помічниця депутата Софія Васильчик своєму рідному брату, менеджеру компаній Пономарьова.
Попри запевнення депутата, що він не контролював бізнес, «Схемам» вдалося встановити, що підприємства депутата після початку окупації та з приїздом туди Пономарьова – продовжили виробництво моторних олив – сировину завозили з Росії, туди ж відправляли і щонайменше частину продукції.
Згідно з даними бази імпортно-експортних операцій ImportGenius, після початку окупації компанія «Агрінол» завезла з Росії в Бердянськ сім з половиною тисяч тонн сировини для вироблення моторних мастил. Ввезення тривало щонайменше протягом трьох місяців до травня включно. Їхала сировина зокрема виробництва нафтопереробних заводів державної компанії «Роснєфть». Перевізник – «РН-Транс», дочірня структура «Роснєфті».
Про те, що готову продукцію з Бердянська згодом збували назад в Росію журналістам вдалось простежити через «Енікс» – ще одну фірму з орбіти нардепа, зареєстровану у Москві та записану на його двоюрідну сестру. Відповідно до фінзвітів «Еніксу» до податкових органів РФ, компанія регулярно оплачувала послуги з перевезення вантажів, місце вивезення – Бердянськ. Продукцію везли у такі російські міста як Липецьк, Ростов, Новомосковськ, Москва, Волгоград, Нижній Тагіл, Армавір.
І, при цьому, відповідно до звітів працівників підприємств депутата, він продовжував цей процес контролювати.
«Шеф хоче побачити цифри, я так зрозумів, і якийсь план наступної роботи» – писав працівник компанії «Бердянські жниварки» Артур Касьянов 18 серпня 2022 року.
«Підготуй мені залишки по добривах. Треба шефу сьогодні звіт дати» – просив одну із співробітниць Поліщук 22 вересня.
«Схеми» встановили, що компанії Пономарьова вочевидь також допомагали окупаційній владі проводити ремонтні роботи у місті. Про це свідчать записи телефонних перехоплень за квітень 2022, на яких так званий «мер» захопленого Бердянська Олександр Сауленко у розмові з «заступником» Михайлом Грицаєм обговорюють, що команду щодо ремонту може дати лише Пономарьов, але це можна зробити через домовленості зі згаданим працівником ФСБ «Богуном». Згідно з подальшим листуванням, у липні 2022 між так званим заступником глави окупаційної влади Бердянська Олегом Бойком із Поліщуком, компанії Пономарьова на це погодились.
Пізніше Сауленко отримав вирок українського суду до 15 років позбавлення волі за держзраду та колабораційну діяльність. Заочно засудили і заступника Олега Бойка, якого вбили у вересні 2022 у Бердянську разом із дружиною.
За статтею колабораціонізм оголошена підозра в Україні і Михайлу Грицаю.
Журналісти також звернулись до усіх фігурантів – родичів та менеджерів Пономарьова, згаданих у розслідуванні, але вони відмовились від коментарів.
У розслідуванні «Схеми» також показують, як Пономарьов повернувся в Україну. На час проведення так званих референдумів щодо «приєднання» захоплених українських територій до складу РФ він виїхав в Крим – у мережі є відео за вересень 2022, де він разом з помічницею Софією у торговельному центрі у Сімферополі, без супроводу військових або охорони. З Криму через РФ Пономарьов виїхав на власному авто з українськими номерами до Грузії, де у депутата теж облаштоване виробництво моторних олив.
У коментарі «Схемам» депутат стверджує, що виїхати з Бердянська йому допомогли підрозділи ССО, натомість у відповідь на запит журналістів у командуванні заперечили причетність «до вивезення Олександра Пономарьова з окупованих Росією територій».
За даними джерел журналістів «Схем» із доступом до даних про перетин кордону, депутат заїхав в Україну потягом через пункт пропуску «Мостиська» 17 січня 2023 року. 19 січня він вперше після тривалої відсутності з’явився у ВР.
За два місяці до повномасштабного вторгнення російської армії журналісти «Схем» з’ясували, що депутат Олександр Пономарьов – окрім українського, має громадянство Росії. Документи на його отримання були подані у 2003 році, та у 2007-му виданий новий паспорт по досягненню 45-річчя. Він досі є дійсним. Нині депутат заперечує, що має паспорт РФ.
Джерела журналістів в правоохоронних органах повідомили, що СБУ підтвердила факт наявності у нього російського громадянства та передала цю інформацію в Державну міграційну службу. Позбавити мандату депутата власника російського паспорту можна через вирок або припинення громадянства України – а таке рішення може винести лише президент своїм указом, йдеться у розслідуванні.
«Схеми» також звернулись до керівництва ВР із запитанням про те, чи не несе загроз подальше перебування Пономарьова в українському парламенті після тривалого часу проведеного в окупації. Та після встановлення факту наявності у нього громадянства країни-агресора. Редакція оприлюднить відповідь, щойно отримає.
У день публікації журналістського розслідування, 24 липня, правоохоронці з ДБР та СБУ повідомили Олександру Пономарьову про підозру у державній зраді за результатами офіційного розслідування, що тривало з квітня 2022-го.
