Звичайно, найбільше ми боїмося невиліковних або важких хвороб.
ВІЛ-інфекція поза організмом не живе. Для виживання та розмноження їй необхідна клітина людини.
Якщо говорити про краплину крові, то вона повинна бути рідкою та свіжою, а щоб заразити, їй необхідно потрапити в кровообіг. Тобто подряпини недостатньо, це може статися через відкриту рану чи внутрішньовенну ін’єкцію. Якщо крапля крові вже висохла, небезпеки вона не становить.
Однак заразитися, наприклад, вірусним гепатитом В шанси дуже високі, оскільки кількість крові, необхідної для зараження ним, у 30 разів менша, ніж для ВІЛ-інфекції.
Тому невідомі шприци до рук краще не брати, а якщо випадково вкололися — ось практичні рекомендації, що треба робити:
- не стискайте, не тріть пошкоджене місце, не вичавлюйте і не відсмоктуйте кров із рани;
- не використовуйте розчин етилового спирту, йод, перекис водню;
- промийте місце контакту водою з милом;
- тримайте поранену поверхню під струменем проточної води кілька хвилин або поки кровотеча не припиниться;
- якщо відсутня проточна вода, обробіть ушкоджене місце дезінфікувальним гелем або розчином для миття рук;
- після обробки місця поранення зверніться протягом 72 год (бажано якомога швидше) до регіонального Центру профілактики та боротьби зі СНІДом, де вам запропонують протестуватися на ВІЛ, оцінять ризик інфікування та, за потреби, запропонують ефективне профілактичне лікування проти ВІЛ;
- особам, які не мають щеплення проти вірусного гепатиту B (ВГB) або не знають про його ефективність, рекомендовано звернутися до сімейного лікаря або лікаря-інфекціоніста щодо розгляду питання доцільності вакцинації проти ВГВ, схему якої визначить лікар.